Lucas 18
NT (P Kulish 1871) (UKRANIAN) vs NVT
1 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,
1 Jesus contou a seus discípulos uma parábola para mostrar-lhes que deviam orar sempre e nunca desanimar.
2 глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся.
2 Disse ele: “Havia numa cidade um juiz que não temia a Deus nem se importava com as pessoas.
3 Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм.
3 Uma viúva daquela cidade vinha a ele com frequência e dizia: ‘Faça-me justiça contra meu adversário’.
4 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,
4 Por algum tempo, o juiz não lhe deu atenção, mas, por fim, disse a si mesmo: ‘Não temo a Deus e não me importo com as pessoas,
5 то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.
5 mas essa viúva está me irritando. Vou lhe fazer justiça, pois assim deixará de me importunar’”.
6 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!
6 Então o Senhor disse: “Aprendam uma lição com o juiz injusto.
7 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?
7 Acaso Deus não fará justiça a seus escolhidos que clamam a ele dia e noite? Continuará a adiar sua resposta?
8 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?
8 Eu afirmo que ele lhes fará justiça, e rápido! Mas, quando o Filho do Homem voltar, quantas pessoas com fé ele encontrará na terra?”.
9 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:
9 Em seguida, Jesus contou a seguinte parábola àqueles que confiavam em sua própria justiça e desprezavam os demais:
10 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.
10 “Dois homens foram ao templo orar. Um deles era fariseu, e o outro, cobrador de impostos.
11 фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.
11 O fariseu, em pé, fazia esta oração: ‘Eu te agradeço, Deus, porque não sou como as demais pessoas: desonestas, pecadoras, adúlteras. E, com certeza, não sou como aquele cobrador de impostos.
12 Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю.
12 Jejuo duas vezes por semana e dou o dízimo de tudo que ganho’.
13 А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.
13 “Mas o cobrador de impostos ficou a distância e não tinha coragem nem de levantar os olhos para o céu enquanto orava. Em vez disso, batia no peito e dizia: ‘Deus, tem misericórdia de mim, pois sou pecador’.
14 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.
14 Eu lhes digo que foi o cobrador de impostos, e não o fariseu, quem voltou para casa justificado diante de Deus. Pois aqueles que se exaltam serão humilhados, e aqueles que se humilham serão exaltados”.
15 Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.
15 Certo dia, trouxeram crianças para que Jesus pusesse as mãos sobre elas. Ao ver isso, os discípulos repreenderam aqueles que as traziam.
16 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.
16 Jesus, porém, chamou as crianças para junto de si e disse aos discípulos: “Deixem que as crianças venham a mim. Não as impeçam, pois o reino de Deus pertence aos que são como elas.
17 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.
17 Eu lhes digo a verdade: quem não receber o reino de Deus como uma criança de modo algum entrará nele”.
18 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу.
18 Certa vez, um homem de alta posição perguntou a Jesus: “Bom mestre, que devo fazer para herdar a vida eterna?”.
19 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один Бог.
19 “Por que você me chama de bom?”, perguntou Jesus. “Apenas Deus é verdadeiramente bom.
20 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.
20 Você conhece os mandamentos: ‘Não cometa adultério. Não mate. Não roube. Não dê falso testemunho. Honre seu pai e sua mãe’.”
21 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.
21 O homem respondeu: “Tenho obedecido a todos esses mandamentos desde a juventude”.
22 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною.
22 Quando Jesus ouviu sua resposta, disse: “Ainda há uma coisa que você não fez. Venda todos os seus bens e dê o dinheiro aos pobres. Então você terá um tesouro no céu. Depois, venha e siga-me”.
23 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.
23 Ao ouvir essas palavras, o homem se entristeceu, pois era muito rico.
24 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!
24 Ao ver a tristeza daquele homem, Jesus disse: “Como é difícil os ricos entrarem no reino de Deus!
25 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.
25 Na verdade, é mais fácil um camelo passar pelo buraco de uma agulha que um rico entrar no reino de Deus”.
26 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?
26 Aqueles que o ouviram disseram: “Então quem pode ser salvo?”.
27 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.
27 Jesus respondeu: “O que é impossível para as pessoas é possível para Deus”.
28 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.
28 Pedro disse: “Deixamos nossos lares para segui-lo”.
29 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,
29 Jesus respondeu: “Eu lhes garanto que todos que deixaram casa, esposa, irmãos, pais ou filhos por causa do reino de Deus
30 та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життв вічне.
30 receberão neste mundo uma recompensa muitas vezes maior e, no mundo futuro, terão a vida eterna”.
31 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому.
31 Jesus chamou os Doze à parte e disse: “Estamos subindo para Jerusalém, onde tudo que foi escrito pelos profetas a respeito do Filho do Homem se cumprirá.
32 Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,
32 Ele será entregue aos gentios, e zombarão dele, o insultarão e cuspirão nele.
33 і бивши убють Його; а третього дня воскресне.
33 Eles o açoitarão e o matarão, mas no terceiro dia ele ressuscitará”.
34 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.
34 Os discípulos, porém, não entenderam. O significado dessas palavras lhes estava oculto, e não sabiam do que ele falava.
35 Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи;
35 Quando Jesus se aproximava de Jericó, havia um mendigo cego sentado à beira do caminho.
36 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.
36 Ao ouvir o barulho da multidão que passava, perguntou o que estava acontecendo.
37 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.
37 Disseram-lhe que Jesus de Nazaré estava passando por ali.
38 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.
38 Então começou a gritar: “Jesus, Filho de Davi, tenha misericórdia de mim!”.
39 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.
39 Os que estavam mais à frente o repreendiam e ordenavam que se calasse. Mas ele gritava ainda mais alto: “Filho de Davi, tenha misericórdia de mim!”.
40 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,
40 Então Jesus parou e ordenou que lhe trouxessem o homem. Quando ele se aproximou, Jesus lhe perguntou:
41 глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів.
41 “O que você quer que eu lhe faça?”. “Senhor, eu quero ver!”, respondeu o homem.
42 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.
42 E Jesus disse: “Receba a visão! Sua fé o curou”.
43 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.
43 No mesmo instante, o homem passou a enxergar, e seguia Jesus, louvando a Deus. E todos que presenciaram isso também louvavam a Deus.
Atalhos do teclado
- Capítulo anterior←
- Próximo capítulo→
- Versículo anteriork
- Próximo versículoj
- Limpar seleçãoEsc
- Esta ajuda?
Estude este capítulo no WhatsApp
Peça à IA da Bíblia Fala para explicar Lucas 18, comparar traduções ou montar um estudo — tudo direto pelo WhatsApp.